Версифікація. Літопис і відходи виробництва.

01:17 am - Краєвський Марек "Кінець світу в Бреслау"

Щойно прочитане. За півтори доби з перервою на сон.
Фото із сайту видавництва "Факт", яке і видало український переклад книжки польського сучасника. На жаль, поки єдиний. А після прочитання - хочеться більше. Така інфа, по людськи анотація, на сайті факту :
"У довоєнному Вроцлаві орудує серійний убивця. Біля тіл своїх жертв він залишає листки з календаря, повідомляючи про дати убивств. Що об’єднує жертв маніяка — аполітичного музиканта-п’яничку й безробітного слюсаря, прихильника нацистів, усіма шанованого сенатора, адвоката й безіменну повію? Відповідь на це питання повинен знайти кримінальний радник Ебергард Мокк. Захопившись пошуками злочинця, він не помічає, як віддаляється від нього його молода дружина Софі. Мокк навіть не підозрює, що його кохана Софі обертається в товаристві вишуканих аристократів, які полюбляють доволі незвичні розваги…"

Реклама, вона і в Африці, і у Фінкельштейна - реклама. Під "доволі незвичними розвагами" йдеться про деякі прояви оргій, до опису яких Краєвський, на щастя, не вдається, згадуючи лише побіжно, і правильно робить. Не в розвагах щастя і не в описуванні "порева" людини сублімуючої. Кхм. Тим паче, що родзинкою роману насправді є таємничість довкола релігійних і антирелігійних сект, окультистів, масонів тощо, яких напередодні приходу до влади Гітлера в тодішній Німеччині вистачало. Так і чекаєш, що ось-ось на наступній сторінці, у наступній главі з`являться сліди, "першопочатки" таємної поліції Гітлера. А вігвам. Ні слова.
Композиція чомусь нагадала "Інтерв`ю з вампіром". Початок - вихідна точка спогадів, начинка - спогади, кінчик, тобто кінець - повернення на висхідну. Кінець, як на мене, відверто змазаний і згладженийє. Трохи тхне гепі ендом, та то таке. "Вішання" останнього подвійного вбиства коханців на справжнього сатану - непереконливе. Особисто я додав би ще чорних кольорів для запевнення читача. Та то, знов таки, таке. Таки таке :)
Коротше, не "Етика" Арістотеля. Читати можна.

01:14 am - рефлексії з приводу

10:41 pm - "Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі"

До речі, знайшов один цікавий словничок. "Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі. Рекомендую.

http://litopys.org.ua/djvu/slovnyk_litopys_nazv.djvu

У файлі ді_жу - 4 Мb. Формат ді_жу - то щось на кшталт PDF, тільки простіше. Програмки для читання на відміну від акробата негроміздкі і не займають великого обсягу. Скачати можна будь-де. Я користуюся, наприклад, DjVuReader. Її екзешнік важить усього три метри.

09:36 pm - Згадуючи студентські роки та захоплення етимологією

Два дні виношував вірш, ось-ось мав би розродитися, але чогось не вистачало. І не вистачило. Він, як часто у мене буває, "завис". Довелося просто "скинути" його у Ворд і облишити до кращих часів. Але ось яке відкриття, навіть два.

Слово "черви". Тобто хробаки, бо "червів" у словнику не знайшов. Значить, яблуко може бути і дуже часто буває ЧЕРВИВИМ, а самих "червів" замінюють хробаки. Є тільки збірний іменник "черва" з наголосом на останньому складі, позначений як розмовний. Дивно. Роблю собі нотатку і обіцяю сі дослідити це питання. До того ж, шукаючи у словнику за абеткою "червів", не міг оминути "червень". Сиджу думаю тепер: а місяць "червень" точно отримав назву від "червоний", як я досі вважав? N.B. №1.

Дієслово "пишатися". Йому віддають перевагу перед синонімом "гордитися", певно, тому що в російсьій мові теж є "гордиться". Російські дієслово "гордиться" й іменник "гордость" рівноправні українськім "гордитися" і "гордість". "Пишатися" теж наче рівноправний. Але, стоп, кажу собі. Похідний іменник який, тобто корінь дієслова від чого? Правильно, від "пихи". Якщо "пишатися" і "гордитися" синоніми, то "пиха" і "гордість" навіть поруч не лежали. Вони навіть різні емоції несуть. Гордість - позитив, пиха - негатив. Ось такі справи: є "пишатися" і "гордитися", але й є "пиха" з "гордістю" та "пихатий" з "гордим"(прикметники). Це питання треба буде теж "обсмоктати", тим паче, що в російській є "пышный" і щось мені підказує, що цей прикметник з тієїж опери. N.B. №2.

P.S. Взагалі, етимологія - річ кльова, особливо, допоки не візьмеш до рук книжок фахівців цієї науки. Недарма "академкуваті" науковці поділяють її на "наукову" і "народну". Бо кльова саме "народна" етимологія :))

02:34 pm - Уоллес "Бен-Гур"

Усе таки взявся перечитувати "Бен-Гура" Уоллеса. Один з моїх найулюбленіших творів. Не знаю чому я не завважив це, коли читав уперше, ще підлітком, але зараз "пройти повз" просто не зміг.  У світлі того, що знову відбувається в Газі, вирішив цей абзац виокремити. Пряма мова Маллуха, раба і слуги Симоніда. Маллух, тобто Льюїс Уоллес, переповідає історію арабів та ізраїльтян:

— Если по мере продолжения рода кровь совершенствуется, то старый Ильдерим вполне человек, о сын Аррия, хотя он и необрезанный, идумеянин. Все его предки были шейхами. Один из них — я не знаю, когда он жил и совершил это доброе дело, — однажды помог спастись царю, которого преследовали с мечами. История передает, что шейх дал царю тысячу всадников, знавших пустыню так же хорошо, как пастухи те склоны холмов, по которым они бродят со своими стадами. И они укрывали царя, пока им не представилась возможность прогнать врагов и снова водворить его на престол. И он, говорят, не забыл услугу, и привел сына пустыни на это место, и просил его поселиться здесь со своей семьей и стадами, ибо отныне и навсегда это озеро, эти деревья и вся земля от реки и до ближайших гор принадлежала ему и его потомству. И никто никогда не оспаривал их права. Последующие правители находили нужным поддерживать добрые отношения с племенем, которому Бог ниспослал изобилие, дал господство над многими торговыми путями, соединяющими города, и которое может во всякое время сказать любому торговому каравану: «Иди с миром» или «Остановись» — и это слово будет исполнено. Даже префект Антиохийской крепости считает счастливым для себя день, когда Ильдерим, прозванный Щедрым за то добро, которые он делает разным людям, приходит сюда от своих горьких колодцев, сопровождаемый женами, детьми, табунами верблюдов и лошадей и всеми подчиненными, шествуя подобно нашим праотцам Аврааму и Иакову.

Мене вже дістали світлини з окривавленими тілами на сайтах новин. Я думаю, чому я не Бог і не можу спинити обидва дурні народи. А ще сміюся з "газової війни" двох інших націй, точніше їх владних "обранців" - буря в стакані води.

07:49 pm - ГЛУМачний словник української мови

Сидів, думав,як познущатися з мови. Ось що з цього вийшло.


Абонемент – працівник правоохоронних органів сумнівної поведінки, повна протилежність “цементу”.
Бісектриса – сектантка нетрадиційної орієнтації з артистичними задатками.
Баблятися – заробляти і витрачати великі гроші, ні в чому собі не відмовляти.
Горбик – гірський бик.
Гординя – “сочний, вкусний, віращений пад нєжним сонцем Грузії ягада, пальчікі абліжеш. Вах!”
Директриса – теж саме, що і бісектриса, але працює лише з Direct 9.0® і вище.
Запальничка – схованка у внутрішній кишені пальто.
Зачаїтися – пити багато чаю, нічого не робити, байдикувати.
Зашарітися – здати іспити чи заліки на дурняк. Від студентського “Шара, прийди”.
Наволочка – зменшено-пестливе до наволочі.
Колосальний – антонім “вегетаріанця”, любитель м’яса і сала, типовий українець.
Простирадло – радник із незначних питань.
Салоніки – місто-порт у Греції, яке започаткували колосальні запорізькі козаки, давши йому суто українську назву.
Салон - ресторан для колосальних українців.
Цемент - антонім абонемента, сумлінний міліціянт.
Щедротний – стаціонарний телефон.
Шабашка – маленький відьомський шабаш.
Чепуритися – дотримуватися пуританського світогляду, пуританських традицій.
Целофан – складене слово, від “цілий і фан”. Уболівальник команди-суперниці  до початку футбольного матчу.
Юдей – вигук, дослівно «your day» - твій день. На кшталт латинського “Carpe diem!”, лови день, користуйся нагодою.
Ягідник – достойний, вартий чого-небудь, кого-небудь. Антонім до "негідник".

11:39 pm - Щодо ями

09:50 pm - Непорозумілися

Липнева задуха. Ні вітру, ні тіні.
Вологість повітря – відлуння дощів.
По той бік дороги простує панянка –
засмагла білявка з очима небес.
О, як же простує! Такою ходою,
немовби це подіум. Ех, кутюр`є!
На що ви надієтесь нині в Мілані,
зігнавши на показ якихось німкень?
У нас от задуха, а ця українка
окраса своєї святої землі,
роси прохолода, незаймана квітка
в лабетах бетону, в тенетах будівель.
ЇЇ б у діброви, поля волошкові,
на чисте повітря подалі від міст.
Підходжу неквапом до юнки стрункої
і спрагло очима спиваю красу.
О, щоб їй сказати, о, як не злякати
цю сарну тендітну, цю лань боязку?
Тремтливо, побожно закляк і ні звуку
відтак не спроможний зронити із вуст.
І раптом – о, диво – вона вимовляє
до болю знайоме вже:
– Слиш`, атвалі.